<B> К 64.051.23 (Географічні науки) </B>
Постійне посилання зібрання
11.00.02 — економічна та соціальна географія
Переглянути
Нові надходження
Документ Просторовий ГІС-аналіз інфраструктурної складової урбогеосистеми (на прикладі міста Харків)(2018-10-30) Чуєв, О.С.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 – економічна та соціальна географія (Природничі науки). – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2018. Робота присвячена виявленню суспільно-географічних особливостей інфраструктурної складової урбогеосистеми на основі просторового ГІС-аналізу (на прикладі міста Харкова). Побудовано базу геоданих в середовищі ArcGIS з використанням інформації електронних довідників 2ГІС та Google Earth. Вивчено інфраструктурну складову урбогеосистеми міста Харків. Виконано просторовий ГІС-аналіз розподілу об’єктів антропогенної інфраструктури територією міста, проаналізовано забезпечення ними населення. Представлено результати виконання просторового ГІС-аналізу інфраструктурної складової урбогеосистеми міста Харків. Дано оцінку привабливості території для населення. Визначено проблеми територіального розподілу інфраструктурних об’єктів урбогеосистеми Харкова, шляхи їх вирішення, подано рекомендації щодо оптимізації муніципального планування.Документ Суспільно-географічні особливості формування та розвитку системи розселення Харківської області(2018-10-30) Кравченко, К.О.В роботі розкрито науково-методологічні основи суспільно-географічного дослідження регіональної системи розселення, зокрема передумови, чинники та форми розселення, трансформаційні етапи та ієрархічні рівні розселення, визначено аспекти розселення населення. Встановлено особливості системи розселення як територіальної основи та функціональної складової регіональної соціогеосистеми, виявлено її характеристики. Обґрунтовано методологію суспільно- географічного дослідження регіональної системи розселення, визначено підходи та методи, розкрито сутність оціночно-прогностичної моделі міграційних процесів. Проведено ретроспективний аналіз заселення Харківської області, визначено періоди розселенського освоєння. Виконано аналіз просторового розподілу населення Харківської області, топологічний аналіз системи розселення регіону, визначено центри тяжіння населення та досліджено їх динаміку у часі, виявлено тенденції трансформації системи розселення. Наведено результати моделювання міграційних процесів Харківської області з огляду на необхідність формування поліцентричної моделі просторового розвитку. Визначено перспективні «точки росту» системи розселення Харківської області на основі проведеного моделювання міграційних процесів, ІФВ-моделювання та ГІС-аналізу. Проведено SWOT–аналіз системи розселення Харківської області та запропоновано рекомендації для переходу Харківської області на поліцентричну модель просторового розвитку.Документ Суспільно-географічні особливості функціонування міської соціогеосистеми (на прикладі міста Харків)(2018-10-19) Мазурова, А.В.Мазурова А. В. Суспільно-географічні особливості функціонування міської соціогеосистеми (на прикладі міста Харків). – Кваліфікаційна робота на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 – економічна та соціальна географія. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2018 р. В дисертаційному дослідженні обґрунтовується необхідність дослідження міста Харкова як соціогеосистеми міського рівня, розкриваються суспільно-географічні особливості її функціонування та розробляються рекомендації з його вдосконалення. Авторська методика суспільно-географічного дослідження функціонування міської соціогеосистеми базується на географічному, системному, синергетичному та історичному методологічних підходах; поєднанні філософських, загальнонаукових, конкретнонаукових та оригінальних методів дослідження. В дослідженні було використано 2 інформаційні бази даних за різні тестові періоди (100 показників – за 2010-2016 рр. для дослідження загальних особливостей функціонування соціогеосистеми міста Харкова; 51 показник – за 2010-2015 рр. для дослідження особливостей функціонування районних соціогеосистем як складових соціогеосистеми міста Харкова). В історії формування і розвитку міста Харкова (1654-2017 рр.) можна виділити 8 періодів, протягом яких переважали певні функції (оборонна, адміністративна, промислова, столична тощо). На сьогоднішній день Харків є провідним промисловим, культурним, освітнім, науково-інноваційним, транспортним, туристсько-рекреаційним центром України, який займає провідні позиції серед інших міст держави. Використання факторного аналізу дозволило виділити інфраструктурний, демографічно-освітній, інвестиційний та економіко-промисловий фактори функціонування соціогеосистеми міста Харкова. За результатами кластерного аналізу виділено три групи районних соціогеосистем за подібністю їх функціонування (І група – Київський та Шевченківський райони, ІІ група – Московський район, ІІІ група – інші райони міста). Моделювання траєкторії функціонування показало, що до соціогеосистем з прогресивним функціонуванням відносяться Шевченківський та Київський райони, з регресивним функціонуванням – Новобаварський та Немишлянський райони. Результати порівняння функціонування міських соціогеосистем Харкова (Україна) і Катовіце (Польща) показали, що більш динамічний розвиток характерний для Катовіце через інтенсивне залучення зовнішніх ресурсів. Проте соціогеосистема міста Харкова має кращі перспективи розвитку завдяки значно потужнішому внутрішньому потенціалу. На основі компонентного аналізу визначено основні проблеми функціонування соціогеосистеми міста Харкова для основних елементів її виконавчої системи. Виконане дослідження дозволило обґрунтувати основні шляхи вирішення виділених проблем та розробити рекомендації з удосконалення функціонування соціогеосистеми міста Харкова.Документ Рекреаційний господарський комплекс Одеського регіону(2018-10-19) Ніколаєва, О.І.Ніколаєва О. І. Рекреаційний господарський комплекс Одеського регіону . – Кваліфікаційна робота на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 – економічна та соціальна географія. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2018. В дисертаційному дослідженні обґрунтуванні методо логічні принципи дослідження рекреаційного господарства регіону як рекреаційного міжгалузевого комплексу; охарактеризовано його функціонально - організаційну структуру, головні напрями суспільно - географічних досліджень. Розроблені принципи і методи оцінки ре креаційного потенціалу регіону на засадах концепції географічних дестинацій. Обґрунтована методична схема комплексної та інтегрованої оцінки рекреаційного потенціалу регіону, яка об’єднує всі ресурсні складові рекреаційного господарства – природні умови і ресурси, суспільно - історичні туристичні ресурси, соціально - економічну ситуацію, наявну мережу рекреаційної інфраструктури та підприємств туристичної індустрії Розроблена методична схема дослідження територіальної організації рекреаційного господарства регі ону. Обґрунтована таксономію складових територіальної організації рекреаційної діяльності, яка повною мірою охоплює всі різновиди відпочинку і туризму і зберігає переваги концепції географічних дестинацій щодо характеристики усіх форм територіальної органі зації рекреаційного господарства.Документ Автореферат дисератції на тему"Рекреаційний господарський комплекс Одеського регіону"(2018-10-19) Ніколаєва, О.І.Ніколаєва О. І. Рекреаційний господарський комплекс Одеського регіону. – Кваліфікаційна робота на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 – економічна та соціальна географія. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2018. В дисертаційному дослідженні обґрунтуванні методологічні принципи дослідження рекреаційного господарства регіону як рекреаційного міжгалузевого комплексу; охарактеризовано його функціонально-організаційну структуру, головні напрями суспільно-географічних досліджень. Розроблені принципи і методи оцінки рекреаційного потенціалу регіону на засадах концепції географічних дестинацій. Обґрунтована методична схема комплексної та інтегрованої оцінки рекреаційного потенціалу регіону, яка об’єднує всі ресурсні складові рекреаційного господарства – природні умови і ресурси, суспільно-історичні туристичні ресурси, соціально-економічну ситуацію, наявну мережу рекреаційної інфраструктури та підприємств туристичної індустрії Розроблена методична схема дослідження територіальної організації рекреаційного господарства регіону. Обґрунтована таксономію складових територіальної організації рекреаційної діяльності, яка повною мірою охоплює всі різновиди відпочинку і туризму і зберігає переваги концепції географічних дестинацій щодо характеристики усіх форм територіальної організації рекреаційного господарства.Документ Рекреаційний господарський комплекс Одеського регіону(2018-10-19) Ніколаєва, О.І.Документ Рекреаційний господарський комплекс Одеського регіону(2018-10-19) Ніколаєва, О.І.Документ Геодемографічний розвиток Полтавської області(2017-11-27) Барило, І.М.Барило І. М. Геодемографічний розвиток Полтавської області. – На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 - економічна та соціальна географія. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України. Харків. 2016. У дисертаційній роботі розкрито теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження геодемографічного розвитку. З точки зору суспільної географії удосконалено поняття «геодемографічний розвиток». Проаналізовано геодемографічний розвиток як об'єкт суспільної географії, охарактеризовано чинники формування геодемографічного розвитку. Представлено методологічні підходи та методика дослідження геодемографічного розвитку регіону. Виявлено історичні передумови та фактори розселення населення Полтавської області. Проаналізовано тенденції геодемографічного розвитку Полтавської області в загальнодержавному вимірі. Охарактеризовано сучасний стан геодемографічного розвитку регіону, зокрема особливості відтворення населення та структура населення області за 2009-2014 рр. На основі кластерного аналізу подано просторову інтерпретацію подібності геодемографічного розвитку міст та районів Полтавської області. Здійснено групування міських та районних соціогеосистем графоаналітичним методом багатовимірної класифікації. Проведено моделювання траєкторії геодемографічного розвитку міських та районних соціогеосистем у нормованому багатовимірному ознаковому просторі, виявлені територіальні особливості. Здійснено аналіз узгодженості та специфічності геодемографічного розвитку. Розроблено геодемографічний прогноз Полтавської області та визначено основні геодемографічні проблеми регіону, обгрунтовано рекомендації стосовно геодемографічної політики.Документ Геодемографічний розвиток Полтавської області (автореферат)(2017-10-12) Барило, І.М.Барило І. М. Геодемографічний розвиток Полтавської області. – На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 - економічна та соціальна географія. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України. Харків. 2016. У дисертаційній роботі розкрито теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження геодемографічного розвитку. З точки зору суспільної географії удосконалено поняття «геодемографічний розвиток». Проаналізовано геодемографічний розвиток як об'єкт суспільної географії, охарактеризовано чинники формування геодемографічного розвитку. Представлено методологічні підходи та методика дослідження геодемографічного розвитку регіону. Виявлено історичні передумови та фактори розселення населення Полтавської області. Проаналізовано тенденції геодемографічного розвитку Полтавської області в загальнодержавному вимірі. Охарактеризовано сучасний стан геодемографічного розвитку регіону, зокрема особливості відтворення населення та структура населення області за 2009-2014 рр. На основі кластерного аналізу подано просторову інтерпретацію подібності геодемографічного розвитку міст та районів Полтавської області. Здійснено групування міських та районних соціогеосистем графоаналітичним методом багатовимірної класифікації. Проведено моделювання траєкторії геодемографічного розвитку міських та районних соціогеосистем у нормованому багатовимірному ознаковому просторі, виявлені територіальні особливості. Здійснено аналіз узгодженості та специфічності геодемографічного розвитку. Розроблено геодемографічний прогноз Полтавської області та визначено основні геодемографічні проблеми регіону, обгрунтовано рекомендації стосовно геодемографічної політики.Документ Територіальні особливості системи торговельного обслуговування населення Харківської області (дисертація)(2017-10-12) Кобилін, П.О.Кобилін П. О. Територіальні особливості сфери торговельного обслуговування населення Харківської області. – Кваліфікаційна робота на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 – економічна та соціальна географія. Роботу виконано у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна. Захист відбудеться у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна. Харків, 2017. В дисертації отримані нові наукові положення: вперше: - обґрунтовано методику суспільно-географічного дослідження системи торговельного обслуговування населення регіону з використанням системних показників, компонентного аналізу та ІФВ-моделювання; - встановлено просторово-часові особливості системи торговельного обслуговування населення Харківської області за запропонованою методикою; - з позиції суспільної географії розроблено рекомендації з удосконалення системи торговельного обслуговування населення Харківської області; удосконалено: - поняття системи торговельного обслуговування населення як функціональної складової регіональної соціогеосистеми; - застосування новітніх методів дослідження у нормованому багатовимірному ознаковому просторі (на прикладі системи торговельного обслуговування населення Харківської області); отримали подальший розвиток: - обґрунтування головних факторів розвитку системи торговельного обслуговування населення Харківської області; - дослідження системи торговельного обслуговування населення в районах і низових громадах (на прикладі Богодухівського, Дворічанського та Зачепилівського районів Харківської області). Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні просторово-часових особливостей функціонування системи торговельного обслуговування населення Харківської області, що може бути використано при плануванні заходів управління даною системою регіону та проведення подібних суспільно-географічних досліджень торговельного обслуговування населення інших регіонів України. У дисертації обґрунтовано методику дослідження системи торговельного обслуговування населення як об’єкту суспільної географії. Показано, що система торговельного обслуговування населення є важливою складовою соціальної сфери, яка покликана задовольняти потреби населення і у розміщенні цих закладів орієнтується на споживача. Доступність та забезпеченість населення об’єктами роздрібної торгівля та закладами ресторанного господарства мають важливе значення, впливаючи на рівень та якість життя населення. Важливу роль в дослідженнях цієї сфери відіграє суспільна географія, бо досліджує діяльність торговельних підприємств в територіальному аспекті відповідно до розселення населення та задоволення потреб населення у товарах народного споживання. Торгівля та громадське харчування є важливими складовими сфери послуг, які на сучасному етапі розвитку України мають важливу роль в економіці держави та її окремих регіонів. Торговельна діяльність, як систематична, ініціативна діяльність фізичних та юридичних осіб щодо продажу та купівлі товарів кінцевими споживачами, або посередницькі операції чи надання комісійних, представницьких, агентських та інших послуг у просуванні товарів від виробника до споживача, створює умови для товарного виробництва, забезпечуючи населення необхідними товарами та послугами. Система торговельного обслуговування забезпечує значну частку наповнення державного та місцевих бюджетів і створює умови для розвитку інших галузей соціальної сфери та сфери обслуговування населення. Рівень її розвитку є індикатором соціально-економічного розвитку регіону і задоволеності суспільних потреб. На основі системного підходу показано, що система торговельного обслуговування населення регіону є функціональною підсистемою регіональної соціогеосистеми і тому виступає об’єктом суспільної географії. В ній послідовно реалізуються всі стадії соціоактогенезу – усвідомлення соціальної потреби, побудова системи цілей, створення виконавчої системи і отримання результату. Структура системи торговельного обслуговування населення відображає відношення, зв’язки та взаємодію як між елементами системи, так і системи з навколишнім середовищем. Відповідно до цього розрізняється функціонально-компонентна, територіальна та управлінська структури, які за різними авторами членуються на більш детальні фрагменти. Досліджуваний період (2007 – 2015 рр.) включає два характерних етапи розвитку України. Перший з них (2007 – 2013 рр.) знаменує вихід країни із світової фінансово-економічної кризи, що супроводжувалося зростанням ВВП, макроекономічних показників і рівня життя українців. Другий (2014-2015 рр.) пов’язаний з анексією Криму та проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Внаслідок цього кардинально змінилася соціально-економічна ситуація в Україні в цілому і в її регіонах. Вказані особливості періоду дослідження вимагають застосування різних методологічних підходів дослідження більш-менш спокійного періоду прогресивного розвитку 2007-2013 рр. і кризового періоду з різким погіршенням соціально-економічної ситуації 2014-2015 рр. Методи і методики дослідження мають статистичний характер, тому для виконання вимог до вибіркових сукупностей вихідних даних – репрезентативності, статистичної стійкості та однорідності сформовано дві вибірки параметрів регіональної соціогеосистеми: одна за 7 років (період 2007-2013 рр.), а друга – за 2 роки (2014-2015 рр.). Очевидно, що для тестування пропонованої у дисертації методики дослідження сфери торговельного обслуговування населення регіону більш придатною є перша вибірка. Тому тестовим періодом для вказаної методики визначено період 2007-2013 років. Для збереження цілісності суспільно-географічного регіонального дослідження кризовий період досліджувався сумісно з попереднім періодом за спрощеною методикою. Стадійність дослідження визначена послідовною зміною наступних етапів: підготовчого, емпіричного, аналітичного, інтерпретаційного та підсумкового, які мають різний зміст і логічно пов’язані між собою. Методологія та методи дослідження детально висвітлені вище, тут лише зазначимо, що новітні методи (графоаналітичний методом багатовимірної класифікації суспільно-географічних об’єктів, компонентний аналіз вектору розвитку, метод ІФВ-моделювання) у сукупності з традиційними математико-статистичними методами аналізу (кластерний, факторний, тренд-аналіз тощо) дали можливість обґрунтувати пропоновану методику дослідження розвитку та функціонування регіональної системи торговельного обслуговування населення. Харківська область за розвитком системи торговельного обслуговування населення займає одне з провідних місць в Україні. Так, вона у 2015 р. за більшістю показників входила до першої п’ятірки регіонів-лідерів; за 7 показниками займала перше місце, за 6 – друге, за 15 – третє, за 18 – четверте і за 4 – п’яте. Харківська область у 2015 р. зайняла 3-є місце в Україні за інтегральним показником розвитку роздрібної торгівлі, поступаючись місту Києву і Дніпропетровській області. При цьому рейтинг Харківської області порівняно з 2013 роком підвищився на один пункт. Система торговельного обслуговування населення Харківської області характеризується значною територіальною диференціацією, що зумовлено нерівномірним соціально-економічним розвитком міст і районів, особливостями розселення населення тощо. Найвищі показники роздрібного товарообороту торговельної мережі в 2015 р. спостерігалися в містах Харків, Лозова, Ізюм, Первомайський, Чугуїв та Красноградському районі, які характеризуються високими показниками соціально-економічного розвитку, значною чисельністю та концентрацією населення, вигідним транспортно-географічним положенням, зосередженням значної кількості закладів роздрібної торгівлі. Найменші обсяги роздрібного товарообороту характерні для Великобурлуцького, Куп’янського, Сахновщинського, Кегичівського, Чугуївського, Печенізького, Золочівського, Ізюмського, Борівського, Лозівського та Первомайського районів, які характеризуються переважанням сільського населення, менш вигідним транспортно-географічним положенням у порівнянні з іншими районами та концентрацією більшості закладів роздрібної торгівлі в районних центрах (особливо якщо вони є містами обласного підпорядкування), а не в самому районі. За кількістю закладів громадського харчування найкращі показники в регіоні мають місто Харків (1987 закладів), Харківський (157 закладів), Дергачівський (115 закладів) та Балаклійський (100 закладів) райони, що пов’язано з наявністю попиту на відповідні заклади, розвитком соціальної інфраструктури, туристсько-рекреаційним потенціалом, купівельною спроможністю населення та транспортною доступністю. В структурі закладів громадського харчування міста Харкова переважають заклади з порівняно низьким ціновим сегментом. У 824-х населених пунктах Харківської області із чисельністю населення менше 100 осіб заклади роздрібної торгівлі та громадського харчування взагалі відсутні. На формування й розвиток системи торговельного обслуговування населення регіону впливає низка факторів, серед яких: нормативно-правові, організаційно-управлінські, соціально-демографічні, розселенські (екістичні), соціально-економічні, екологічні, транспортні, історико-географічні, природно-географічні, політичні. Багато з них мають безпосередній вплив на систему торговельного обслуговування населення, інші – чинять опосередкований вплив через соціальні та демографічні фактори. За результатами факторного аналізу вихідних даних ідентифіковано такі гіпотетичні фактори: соціально-економічні, аграрно-розселенські, житлово-торговельні, соціально-демогра¬фічні, екологічні. У динаміці кількість факторів не змінилася, але дещо змінився їх зміст і сила впливу. Дослідження просторової диференціації дій визначених факторів приводить до висновку, що вона суттєва, але при цьому створення впорядкованих просторових структур не спостерігається. Для з’ясування подібності та відмінностей міських та районних соціогеосистем за особливостями розвитку та функціонування системи торговельного обслуговування населення Харківської області за кожний рік періоду дослідження застосовувався кластерний аналіз. Встановлено, що групування міст обласного підпорядкування Харківської області за весь досліджуваний період не зазнало суттєвих змін, за кожний рік чітко виділяються три групи міст: а) місто Харків; б) міста Люботин, Куп’янськ, Первомайський та Ізюм; в) міста Чугуїв та Лозова. Склад груп добре корелює з рівнем соціально-економічного розвитку міст. Групування районів теж підтверджує цю тенденцію, але динаміка їхнього розвитку більш складна. Стабільно протягом всього досліджуваного періоду одна група утворюється Харківським районом, який має найбільшу чисельність населення, добре розвинену соціальну інфраструктуру і відрізняється найвищим рівнем урбанізації (67%). Далі виділяється 4 групи районів з відносно стабільним складом. Динаміка розвитку торговельного обслуговування у містах та районах досліджувалась за системними показниками розвитку – площею багатокутника проекції багатовимірного простору на площину, сумою індексів, значенням інформаційної ентропії та коефіцієнтом прогресу. За площею багатокутника суттєво виділяється місто Харків, що зумовлено великою чисельністю населення міста, концентрацією основного соціально-економічного потенціалу регіону, найбільшою кількістю торговельних об’єктів області, які мають широку спеціалізацію та великий асортимент товарів. Всі інші міста мають значно нижчі показники розвитку. Серед районів переважає Харківський район. Аналогічні результати з незначними відхиленнями отримані і за аналізом суми індексів. За показником інформаційної ентропії (відносної оцінки еволюційного потенціалу суспільно-географічних об’єктів) виділяються міста Харків, Лозова, Чугуїв. Для інших міст регіону не встановлена стійка тенденція динаміки інформаційної ентропії. Серед районів найвищі значення цього показника мали Харківський, Красноградський, Дергачівський, Зміївський, Балаклійський, Вовчанський райони, для яких характерний високий рівень соціально-економічного розвитку, урбанізації, розвитку соціальної інфраструктури, мережі торговельних закладів тощо. Інші райони мають змінні тенденції розвитку еволюційного потенціалу. За показником коефіцієнту прогресу, який є оцінкою ефективності розвитку системи торговельного обслуговування міст та районів регіону, серед міст виділяються три групи (аналогічно результатам кластер-аналізу). Серед районів чітко виділяється Харківський район, який прогресував протягом всього тестового періоду; дещо гіршою динамікою характеризуються Красноградський, Дергачівський, Зміївський, Балаклійський, Вовчанський райони. Для прикладу у роботі наводяться результати детального (аж до рівня первинних громад) аналізу за системними показниками розвитку діяльності системи торговельного обслуговування населення трьох районів Харківської області – Зачепилівського, Дворічанського та Богодухівського. Для оцінки динаміки розвитку системи торговельного обслуговування населення виконано компонентний аналіз вихідного вектору розвитку. В результаті ранжирування досліджуваних параметрів за сумою кодів їх часової похідної протягом тестового періоду для кожного міста та району отримані таблиці, в яких обґрунтовано виділено сукупності параметрів, які відображають: а) неперервний розвиток; б) часткову мінливість позитивної динаміки; в) відсутність динаміки; г) часткову мінливість негативної динаміки; д) неперервну деградацію процесу розвитку. В залежності від цього рекомендуються різні групи заходів – від перегляду програми розвитку (для параметрів останньої групи) до знаходження резервів і підвищення ефективності соціального управління. Узагальнена динаміка розвитку системи торговельного обслуговування сільського та міського населення Харківської області у цілому подібна, але суми кодів часових похідних показників районів синхронно нижчі порівняно з показниками міст за виключенням періоду 2010-2011 роки, коли спостерігається загальний максимум розвитку. Чітко виділяються кілька характерних фаз розвитку системи торгівлі. Періоди 2007-2008 та 2008-2009 роки характеризуються спадом торговельної діяльності, що пояснюється впливом світової фінансово-економічної кризи. Наступні два річні періоди 2009-2010 та 2010-2011 роки є періодами виходу з-під впливу світової кризи і прогресивного розвитку системи торгівлі. Починаючи з 2011 року, суми кодів часових похідних показників системи торгівлі в містах і сільській місцевості синхронно зменшуються внаслідок наростаючих кризових явищ у соціально-економічній та політичній сферах діяльності суспільства. Просторові особливості розвитку систем торговельного обслуговування населення досліджувались методом ІФВ-моделювання із зміною базового радіусу впливу від 10 до 50 км. Аналізувалися три групи ІФВ-поверхонь: а) людності (кількості населення); б) кількості закладів торгівлі; в) кількості закладів ресторанного господарства. За еталон (базис порівняння) прийнята ІФВ-поверхня людності, яка опосередковано відображає попит на торговельне обслуговування. Після розрахунку локальних ІФВ-поверхонь будувалися поверхні різниці між ними та еталонною ІФВ-поверхнею людності. При повній відповідності попиту і пропозиції вказана різниця близька до 0, при переважанні попиту вона від’ємна, а при переважанні пропозиції – додатна. Картосхеми з отриманими поверхнями різниці показують, що в торговельній мережі пропозиція перевищує попит, а в мережі закладів ресторанного господарства навпаки – попит перевищує пропозицію. Виконані дослідження дали можливість побудувати класифікацію моніторингових параметрів (компонентів вихідного вектору розвитку) на основі двох критеріїв. Перший з них оснований на визначенні переважаючої динаміки параметру за всіма об’єктами. Другий – на визначенні динаміки параметру шляхом знаходження суми часових похідних. В результаті виділено п’ять груп параметрів, для кожної з яких обґрунтовано рекомендації з вдосконалення системи торговельного обслуговування населення.Документ Територіальні особливості системи торговельного обслуговування населення Харківської області (автореферат)(2017-10-11) Кобилін, П.О.Кобилін П. О. Територіальні особливості сфери торговельного обслуговування населення Харківської області. – Кваліфікаційна робота на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 – економічна та соціальна географія. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2017. В дисертації обґрунтовується авторська методика суспільно-географічного дослідження регіональної системи торговельного обслуговування населення. Показано, що ця система є функціональною підсистемою регіональної соціогеосистеми, має великий вплив на рівень життя населення і належить до предметно-об’єктної області суспільної географії. Тестовий період складає 7 років (2007 – 2013 рр.). Інформаційна база дослідження вміщує 123 статистичних показника стану та функціонування системи торговельного обслуговування. Методологічною основою дослідження є географічний, системний, синергетичний, інформаційний та історичний підходи, а також комплекс філософських, загальнонаукових, конкретнонаукових та спеціальних методів. Вперше для дослідження цієї галузі застосовувались новітні методи – графоаналітичний метод багатовимірної класифікації, компонентний аналіз вектору розвитку, ІФВ-моделювання. Харківська область займає провідні позиції в Україні за рівнем торговельного обслуговування населення. Галузь характеризується значною територіальною диференціацією, що зумовлено нерівномірним соціально-економічним розвитком міст і районів та низкою факторів, серед яких: нормативно-правові, організаційно-управлінські, соціально-демографічні, розселенські (екістичні), соціально-економічні, екологічні, транспортні, історико-географічні, природно-географічні, політичні. За результатами кластерного аналізу, аналізу показників системного розвитку, компонентного аналізу серед міст лідирує місто Харків, а з районів – Харківський район, які мають найбільшу кількість населення і добре розвинену соціальну інфраструктуру. За результатами ІФВ-моделювання встановлено, що у торговій діяльності пропозиція перевищує попит, а в територіальному розподілі діяльності закладів ресторанного господарства попит перевищує пропозицію. Виконані дослідження дали можливість побудувати класифікацію моніторингових параметрів (компонентів вихідного вектору розвитку) на основі двох критеріїв. Перший з них оснований на визначенні переважаючої динаміки параметру за всіма об’єктами. Другий – на визначенні динаміки параметру шляхом знаходження суми кодів часових похідних. В результаті виділено п’ять груп параметрів, для кожної з яких обґрунтовано рекомендації з вдосконалення системи торговельного обслуговування населення.Документ Територіальна організація сфери культури регіональної соціогеосистеми (на прикладі Луганської області)(Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2011) Моштакова, Н.В.Моштакова Н. В. Територіальна організація сфери культури регіональної соціогеосистеми (на прикладі Луганської області). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спе- ціальністю 11.00.02 – економічна та соціальна географія. – Харківський національ- ний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2011. Дисертація присвячена питанням суспільно-географічного дослідження сфери культури Луганської області як складової регіональної соціогеосистеми. У роботі з позицій суспільної географії і системного підходу визначено поняття «сфера культу- ри» та обґрунтовано його понятійно-термінологічну систему; проаналізовано сучасні геокультурні дослідження; проведено типізацію і класифікацію суб’єктів культурної діяльності; виділено основні етапи формування галузей культури Луганської області; проведено комплексну оцінку факторів, що впливають на їх розвиток і територіальну організацію; проведено системно-структурний аналіз та виділено групи адміністра- тивно-територіальних одиниць Луганщини за рівнем розвитку і подібністю територі- альної організації сфери культури; виділено основні територіальні елементи і систе- ми культурного обслуговування області; визначено головні проблеми розвитку сфе- ри культури регіону та розроблено відповідні шляхи їх вирішення.Документ Маркетинговая география: теоретико-методологические основы(Київський національний університет імені Т. Шевченка, 2000) Черномаз, П.А.В диссертации разработаны научно-методические принципы маркетингово-географических исследований. В отечественный научный оборот введен термин "маркетинговая география". Под маркетинговой географией понимается прикладная общественно-географическая наука, которая изучает закономерности территориальной организации производственно-потребительского комплекса и его особенности в разных странах и регионах. Определено, что объектом исследований маркетинговой географии является производственно-потребительский комплекс, а предметом исследований – его территориальная организация. Теоретически доказана необходимость развития маркетинговой географии в Украине вследствие внедрения рыночного регулирования экономики и процесса гуманизации географии. Показано, что маркетинговая география в Украине на современном этапе – еще не занятая перспективная научная ниша. Очерчено место маркетинговой географии в структуре общественной географии на стыке экономической географии и социальной географии. Она является связующим звеном между географическим изучением производства и географическим изучением потребления. Целью исследований маркетинговой географии определена оптимизация взаимодействия между производителями товаров и услуг и нуждающимися в них потребителями, что практически выражается в получении производителем определенной нормы прибыли при одновременном качественном удовлетворении запросов потребителей. В соответствии с целью в рамках маркетинговой географии решается ряд задач, которые представляют собой рассмотренные в работе направления маркетингово-географических исследований: сбор, обработка и анализ данных о территориальной неоднородности маркетинговой среды, что предполагает изучение территориальной дифференциации сбыта и географическую сегментацию рынков; территориальная организация распределительной сети; региональный маркетинг. Рассмотрение процесса сегментации рынка показало отличие географического подхода к маркетинговым проблемам от подхода специалистов иного профиля. Для географа рынок – это территория, которую нужно разделить на пространственные сегменты, отличающиеся условиями сбыта товаров и услуг, то есть по сути произвести районирование сбыта. Подход же других специалистов состоит в том, что рынок – совокупность потребителей, которую нужно разделить на группы по общности признаков, влияющих на условия сбыта товаров и услуг, то есть по сути произвести классификацию потребителей. В первом случае принадлежность потребителя к той или иной географической единице рассматривается как свойство территории, во втором – как свойство самого потребителя. Сегментация внешнего рынка Украины на основе методов географической типизации позволяет выделить типологические группировки стран, то есть группы стран, сходных по относительно устойчивому комплексу особенностей и условий развития, который определяет их место и роль в системе международных связей на конкретном историческом этапе. Каждая из таких группировок требует определенных корректив в комплексе мероприятий международного маркетинга. Выделено два определения экономического пространства, базирующиеся на разных представлениях о пространстве. В первом случае пространство – вместилище объектов, а экономическое пространство – часть этого пространства (подпространство), где размещены хозяйственные объекты и осуществляется хозяйственная деятельность. Во втором случае пространство – упорядочение объектов и отношений между ними, а экономическое пространство – множество взаимозависимых, взаимосвязанных местоположений хозяйственной деятельности. Оно является подпространством геопространства как множества географических объектов с определенной структурой, то есть заданной совокупностью отношений. Для географа-маркетолога экономическое пространство представляет собой конкретную совокупность взаимосвязанных мест производства, распределения, сбыта и потребления, которые формируют единый производственно-потребительский комплекс. Региональный маркетинг – это маркетинговая деятельность на мезоуровне, направленная на поддержание устойчивого развития региона посредством оптимизации спроса и предложения в региональном масштабе путем вещных и невещных обменов между субъектами рынка. В таком случае регион как территориальная целостность, приобретшая специфические природные, экономические, социальные, культурные и иные особенности, является объектом маркетинга, а его субъектами выступают органы местного самоуправления и региональные структуры исполнительной власти. Показано на примере рынка Украины при помощи гравитационного моделирования возможности географического анализа в изучении территориальной дифференциации сбыта товаров для целей территориальной организации распределительной системы. Определено, что местами, где при прочих равных условиях на территории Украины обеспечивается наибольший сбыт продукции, являются Киев и Донецк. Национальный транспортный оптимум, то есть место, из которого можно обслужить внутренний рынок с наименьшей суммой издержек, расположен практически в географическом центре страны и приходится на Черкассы. Scientific and methodological principles in research in the field of marketing geography have been developed in this thesis. The term "marketing geography" has been introduced into national scientific terminology and its essence has been shown. The necessity of the development of marketing geography as a result of introduction of market regulation of the economy and the process humanization of the geography in Ukraine has been theoretically proved. The place of marketing geography in the structure of human geography has been defined. It has been determined that the object of the research of marketing geography is the production and consumption complex and the subject of the research is its territorial organization. The content of the main directions of the geographical researches of the marketing has been revealed the territorial differentiation of sales, geographical segmentation of markets, regional marketing in particular. The possibilities of the geographical analysis in the studies of territorial differentiation of sales have been demonstrated on the example of Ukraine with the help of gravitational modelling.