Конфліктна комунікація в родині у світлі трансакційного аналізу (на матеріалі повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»)
Вантажиться...
Дата
2012
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Харкiвський нацiональний унiверситет iм. В.Н. Каразiна
Анотація
У статті на матеріалі родинного спілкування в патріархальному суспільстві виявлено та схарактеризовано типові комунікативні стратегії й тактики, властиві его-
станам мовців (Батька, Дитини й Дорослого) у конфліктній комунікації. Докладно розглянуто лінгвальне
забезпечення комунікативних стратегій, які використовує старше і молодше покоління, зокрема «жорстких» та «м’яких» тактик регулювання поведінки. Підтверджено, що невідповідність комунікативним очікуванням партнера є основною причиною виникнення конфлікту.
Based on the material of family communication in the patriarchal
society typical communicative strategies and tactics, immanent to the ego-conditions of speakers (Father,
Child and Adult) in conflict communication are revealed and characterized in the article. Lingual implementation
of communicative strategies, used by the elder and younger generations, in particular, «hard» and «soft»
tactics of adjusting of behavior are closely considered. It is vindicated, that the contradiction to partner’s communicative
expectation is the main way to cause the conflict
Опис
Коротич Катерина Володимирівна, к. філол. н., доцент кафедри української мови Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна
Ключові слова
конфліктна комунікація, комунікативна стратегія, комунікативна тактика, комунікативне очікування, трансакційний аналіз, его-стан, conflict communication, communicative strategy, communicative tactic, communicative expectation, transactional analysis, ego-condition
Бібліографічний опис
Коротич К.В. Конфліктна комунікація в родині у світлі трансакційного аналізу (на матеріалі повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я») / К.В. Коротич // Вiсник Харкiвського нацiонального унiверситету iм. В.Н. Каразiна. – 2012. – № 994. Сер.: Філологія. – Вип. 64. – С.7–11