Наукові роботи. Філософський факультет

Постійне посилання зібрання

Переглянути

Нові надходження

Зараз показуємо 1 - 20 з 659
  • Документ
    Историческая эпистемология, практика познания
    (Харків : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2006) Шильман, Михаил Евгеньевич; Шильман, Михайло Євгенович
  • Документ
    Політичний популізм і популярна культура
    (Київ : Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди Національної академії наук України, 2021) Гужва, Алла Олександрівна
  • Документ
    Опыт статистического анализа параметров и эволюции сложных исторических систем
    (Харків : Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2000) Шильман, Михаил Евгеньевич
    В этой работе мы намереваемся рассмотреть исторический процесс фрагментарно, на основе нескольких критериев и моделей, чтобы сделать выводы о возможных процессах синхронизации развития систем, регулярности и периодичности протекания процессов большой длительности. Одной из задач является также оценка возможности периодизации всемирной истории не с точки зрения оценочных суждений, традиционной хронологии или содержательного определения эпох.
  • Документ
    Идеальное и математика
    (К.: НТТУ «КПИ», 2010) Калюжный, Владимир Николаевич; Калюжний, Володимир Миколайович
    Висловлюється думка, що математику можна розглядати як семіотичну систему, предметом якої є сфера ідеального. Обмежена лише гільбертівською вимогою несуперечності, математика виявляє зразок свободи людського духу.
  • Документ
    Люблю Украйну я, но… (об одном афоризме Любомира Гузара)
    (Докучаева Наталья Александровна, 2013) Калюжный, Владимир Николаевич; Калюжний, Володимир Миколайович
    У статті здійснюється семіотичний, структурний, логічний, філософський аналіз сентенції видатного церковного та громадського діяча. Судження, що обговорюється, вписується в синкретичний націодіскурс, в якому хитро переплітаються політичне, культурне, релігійне.
  • Документ
    По лотмановскому пути?
    (Москва : Знание-сила, 2012) Калюжный, Владимир Николаевич; Калюжний, Володимир Миколайович
    Статтю присвячено 90-річчю Юрія Михайловича Лотмана (1922-1993). Стверджується, що хода структурно-семіотичного шляху не схожа на марш переможців. Висловлюється сумнів щодо істинності трактування Лотманом мистецтва як мови. Зазначається, що захоплення особистістю голови ТМСШ не супроводжується скрупульозним аналізом його праць. Питання ступеня науковості пошуків Лотмана можна вважати відкритим. Типова ситуація, коли аргументи "contra" Лотман аналітичні, міркування ж "pro" емоційні.
  • Документ
    Миры Николая Бердяева
    (2003) Калюжный, Владимир Николаевич; Калюжний, Володимир Миколайович
    У статті (передмові) робиться спроба відреагувати на репліку Бердяєва: «Питання про світ дуже неясне і невизначене». Як претендент на роль «світу» розглядається корпус текстів, коло ідей, світ думок, низка вчинків...
  • Документ
    Теоретико-множественная семантика одной системы "обыденной логики"
    (Москва : Издательство "Наука", ГРВЛ, 1987) Калюжный, Владимир Николаевич; Калюжний, Володимир Миколайович
    Побудовано формальну семантику для обчислення повсякденної логіки, побудованої Ю.І. Левіним.
  • Документ
    (Не)можливість віддержавлення філософії
    (2019) Шильман, Михайло Євгенович; Перепелиця, Олег Миколайович
  • Документ
    Страсти по архитектуре в эпоху истребления пространств
    (Харків : Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2010) Шильман, Михаил Евгеньевич; Шильман, Михайло Євгенович
  • Документ
    Продолжение библиотеки: закат тюрьмы
    (2014) Шильман, Михаил Евгеньевич; Шильман, Михайло Євгенович
    Остаточна дискредитація дисциплінарних суспільств ставить Бібліотеку перед непростим завданням соціальної реабілітації або, точніше, «реінституціоналізації». Стара модель бібліотеки, що зберігає принцип ув'язнення, підлягає модифікації за допомогою нових форм кооперації з сучасним життям. Бібліотека повинна піклуватися не лише про книги та читачів, а й узяти на себе частину турбот про городян.
  • Документ
    Цезура современности (мидраш к "Речи о достоинстве человека")
    (Харків : Майдан, 2019) Шильман, Михаил Евгеньевич; Шильман, Михайло Євгенович
    Будь-яка версія «людини» на тлі сучасного світу, де домінують технології, нагадує гуманістичний домініон, чия незалежність не мислиться у відриві від (ступеня) прихильності до цього світу, а сам він – як підлягає і плоть від плоті «питання про техніку». У його напрямі відсилає і (що не потребує додаткового уявлення) дилема/парадокс/проблема «пост-людини», яка в достатку сповнила маркерами пост-і транс-успадковане поняття «гуманізму».
  • Документ
    Знаки препинания (в) культуре
    (Ленинградский государственный университет (ЛГУ) им. А.С. Пушкина, 2006) Шильман, Михаил
  • Документ
    Душа, Я и апперцепция
    (МАКС Пресс, 2004) Шильман, Михаил
    "Хайдеггер отмечает: «...для всякого фактического субъекта Я значит одно и то же» . Если Я мыслится единичным, сохраняющимся в потоке перцепций, задающим единство всяческих состояний и находящимся - само по себе - вне времени, то такое Я не только неизменно и едино, но отсылает каким-то образом к безвременью, к бессмертию. Формально Я - ничье, а фактически - мое, поименованное, личное. Следует найти это неизменное бессмертное означаемое. Понятие Я уже включает представление о синтезе; единство Я, единство апперцепции возможны лишь благодаря первоначально-синтетической природе. Следует определить то, чему, возможно, присуща такая природа. Кант иногда отождествляет первоначальное единство апперцепции и рассудок; это дополнительная подсказка".
  • Документ
    Інтеграційна політика у ФРН та національно-демократична консолідація в пострадянській Україні: порівняльний аналіз типологічної схожості та відмінностей
    (Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Чугуєнко, М.В.
    Компаративні дослідження досвіду сучасних політик інтеграції у Німеччині та пострадянській Україні актуальні насамперед з огляду на низку небезпечних зовнішніх і внутрішніх викликів для обох європейських держав. Глибока криза Європейського Союзу, становим хребтом якого є Німеччина, і вступ до якого задекларувала Українська держава як пріоритет своєї зовнішньої політики, має не лише інституційний, а ще й ціннісний характер. Це насамперед конфлікт універсалістських ліберальних цінностей з одного боку і національно-державних інтересів з іншого.
  • Документ
    Культура міського самоврядування в сучасній Європі і Україні: досвід запозичення чи запозичення досвіду
    (Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Чорний, Д.М.
    У сучасній Україні питання міського та місцевого самоврядування викликають подвійну увагу. Після ухвалення 2015 р. низки законів про децентралізацію в нашій країні почала створюватися нова система взаємин між центральною владою і найнижчою ланкою управління – територіальною громадою, зокрема містами. На шляху до реформування системи управління постає багато проблем, адже українське суспільство вперше зіткнулося із перебудовою місцевого управління в таких масштабах. Проте схожі проблеми не є чимось унікальним у світовій практиці. Так, у Великій Британії, Німеччині, Нідерландах, Франції впровадження новітніх підходів до культури управління містами відбувалося протягом ХІХ ст. [1, p. 5-11, 150-154; 2; 3, p. 65-82.]. Переглядати, а радше вдосконалювати культуру взаємин по лінії центр-місто в європейських країнах розпочали у 1980-1990-ті роки.
  • Документ
    Українське радіо у розвитку культури XX століття
    (Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Фісун, К.Г.
    Мета дослідження спрямована на вивчення українського радіо як одного з важливих засобів масової комунікації XX століття, основних етапів становлення та визначення його ролі у розвитку національної культури. На початку XX століття центром розвитку радіо в радянському просторі був Харків, в якому з'явилися розробки в області радіокомунікацій: проект розвитку радіотехніки харківського професора Миколи Пильчикова; саме у Харкові 16 листопада 1924 р. в ефір вийшла перша в історії України радіопрограма. Розвиток радіо в Харкові став потужною основою для створення радіостанцій по всій Україні (Києві, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку) і за її межами. У роки Другої світової війни поряд з періодичними виданнями українське радіо виконувало важливі функції інформування про воєнні дії, сприяло антифашистській боротьбі окупованої України. Поступово українське радіо стало засобом опору тотальному інформаційному контролю радянської влади.
  • Документ
    Західноєвропейські елементи в українських арґо
    (Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Редько, Є.О.
    Зв’язки з іншими мовами становлять одну з прикметних ознак будь-якої розвиненої лінгвальної системи, розширюючи її словниковий склад та активізуючи приховані або явні внутрішні можливості. Такі процеси відбуваються не лише в літературній мові, а й у субстандартних системах: у соціолектах вони можуть реалізувати себе вповні й виказувати деякі ознаки, яких годі шукати в унормованому мовленні. Зважаючи на це, у пропонованій розвідці аналізуємо особливості міжмовної комунікації в українських соціолектах на прикладі арґотичних одиниць, запозичених із західноєвропейських мов.
  • Документ
    Протестантські об’єднання в Україні: досвід міжконфесійної комунікації поч. ХХ ст.
    (Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Потоцький, В.П.
    Штундизм – протестантський рух, що охопив українські землі на межі XIX – ХХ ст. На початковому етапі в нього був величезний потенціал: накопичене століттями бажання змін в українському релігійному житті, що не знало реформації, і одночасно, невдоволення Російською православною церквою (далі - РПЦ) могли призвести до самих несподіваних наслідків. Штундизм не слід сприймати як національний чи моноетнічний рух, але його українська складова була настільки значна, що навіть в офіційних документах він називався «малоросійським» або «південноруським». Починаючи з XVI ст., українці ще ніколи настільки масово не залишали лави православної церкви. Захоплені успіхами штундизму, представники народницьких і демократичних українських рухів вже говорили про блискучі перспективи цього релігійного вчення. Леся Українка, М. Драгоманов, І. Франко, М. Павлик вважали, що штундизм цілком відповідає демократичним традиціям українців [1, с. 224]. М. Грушевський вважав його «... видатним явищем українського життя» [2, с. 170] і релігією, яка в майбутньому, можливо, об'єднає весь народ. Однак цього не сталося з причин, які не є предметом спеціального вивчення у межах даної статті. На прикладі Слобожанщини ми простежимо динаміку відносин між сектантами та їх православними сусідами, що, можливо, дозволить зрозуміти, чому штундизм так і не став масовою релігією в Україні.