Последний византийский храм с баптистерием в поздневизантийском Херсоне
Вантажиться...
Дата
2004
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Анотація
Досліджений у статті храм мав п’ять апсид і знаходився в південно-західному районі міста. Його знайдено в 1906 р., дослідження продовжено в 2001–2003 рр. Вони показали, що церква належала до монастиря, який мав житлові та підсобні господарські приміщення, оточені огорожею. З півночі до храму прилягало приміщення площею 12,3 кв. м, яке було хрещальнею з великою кам’яною купеллю у формі грецького хреста. Поряд розташовувався невеликий двір, у якому могла відбуватися підготовка до обряду та процедура зречення диявола.
Датою спорудження храму називають другу половину IX – першу половину X століття. Однак монети з могил церкви відносяться не до часів правління Романа I, як зазначав перший дослідник храму К. К. Косцюшко-Валюжинич. Вони – пізньохерсонеські з монограмою «ро», і їх треба датувати другою половиною XI-XIII ст.
Пам’ятник є яскравим прикладом пізньої монастирської церкви зі стаціонарним баптистерієм, який одночасно слугував за мартирій. Під його підлогою з плінф знаходилися дві могили. Особливістю архітектури комплексу є мініатюрні капели площею 7-9 кв. м. Їх розміщено у внутрішньому просторі храму. Це відображає зміни в літургічному житті, бажання зробити молитву більш особистою, приватною, наблизити її до ікон.
Монастир перебудовували кілька разів. Він загинув під час пожежі в другій половині XIII ст. чи в XIV ст. До цього часу у ньому діяв елітний дитячий цвинтар. У багатоярусних могилах – кімітирії всередині церкви з п’ятьма апсидами ховали чоловіків і, особливо часто, жінок. Ймовірно, вони були з числа ктиторів та членів їхніх сімей.
Опис
Ключові слова
византийский Херсон, храм с баптистерием, пятиапсидный храм, баптистерий, мартирий, кимитирии
Бібліографічний опис
Сорочан С.Б. Последний византийский храм с баптистерием в поздневизантийском Херсоне / С.Б. Сорочан // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. – 2004. – № 633. – Серія: Історія. – Вип. 36. – С. 210-222.