Опіка над дітьми на українських землях у складі Російської імперії наприкінці XVIII – на початку ХХ ст.
Вантажиться...
Дата
2019
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна
Анотація
Olena. V. Kravchenko Child care in the Ukrainian lands as a part of the Russian Empire in the late XVIII - early XX centuries. Manuscript. Thesis for a Doctoral Degree in History: Speciality 07.00.01 – History of Ukraine (History). –V. N. Karazin Kharkiv National University, the Ministry of Education and Science of Ukraine, Kharkiv, 2019. Relevance of research is predefined by the necessity of the scientific analysis of the origin and development of the state, public, church and private care of children in the Ukrainian provinces of the Russian empire. The main hypothesis of research is that during a certain historical period in the Ukrainian provinces there was formed a complex, original system of child care for such categories of minors as babies-foundlings, extramarital children, orphans, juvenile delinquents, sick children, children with physical disabilities (blind, deaf-mute) and the poorest children from the privileged population stratum at the age from birth to 21. В диссертационном исследовании впервые выполнена комплексная реконструкция формирования и развития институтов государственного, общественного, церковного и частного призрения несовершеннолетних на территории украинских губерний в составе Российской империи. Выделены пять важных этапов возникновения и развития системы опеки (призрения) детей на украинских землях в составе Российской империи: 1) начало 1780-х – конец 1820-х гг., 2) начало 1830-х – конец 1850-х гг.; 3) начало 1860-х – конец 1880-х гг., 4) 1890-е – 1913-й гг., 5) 1914–1917 гг. Акцентировано внимание на актуальности «детского вопроса» в работе международных и всероссийских съездов и конгрессов; выделено основные социальные и возрастные категории детей, которые нуждались в опеке и защите; воспроизведен процесс формирования и взаимодействия местных попечительств, отделений, благотворительных обществ попечения о несовершеннолетних в украинских губерниях Российской империи; показаны эволюционные изменения и региональные особенности деятельности как общегосударственных, так и местных институтов, обществ и организаций в сфере помощи детям; проанализирована деятельность попечительно-исправительных учреждений для несовершеннолетних правонарушителей и показана роль общественности в их организации. Раскрыты основные направления и формы медицинской и профилактической опеки и помощи больным детям; показана роль отдельных частных лиц в создании учреждений призрения детей, выделены мотивы их благотворительной деятельности; проанализирован вклад земств и органов городского самоуправления в организацию призрения сирот и подкидышей; охарактеризованы формы церковного и монастырского попечения о сиротах; рассмотрена структура, задачи и функции специальных государственных комитетов и общественных организаций помощи сиротам, детям воинов русско-японской войны, детям-беженцам Первой мировой войны. Введены в научный оборот новые архивные документы.
Опис
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в розкритті теоретичних засад і практичних аспектів зародження, організації й розвитку опіки над дітьми в українських губерніях Російської імперії та зумовлена відсутністю у вітчизняній історіографії спеціальних узагальнювальних праць з історії опіки та піклування над дітьми в зазначених хронологічних межах. У дисертаційному дослідженні вперше виконано комплексну реконструкцію формування та розвитку інститутів державної, громадської, церковної та приватної опіки над неповнолітніми на території українських губерній у складі Російської імперії. Виділено п’ять важливих етапів виникнення та розвитку системи опіки над дітьми на українських землях у складі Російської імперії: 1) початок 1780-х – кінець 1820-х рр., 2) початок 1830-х – кінець 1850-х рр.; 3) початок 1860-х – кінець 1880-х рр., 4) 1890-і – 1913-й рр., 5) 1914–1917 рр. Закцентовано увагу на актуальності «дитячого питання» в роботі міжнародних і всеросійських з’їздів і конгресів; виділено основні соціальні та вікові категорії дітей, які потребували опіки й захисту; відтворено процес формування та взаємодії місцевих опікунств, відділень, товариств опіки над неповнолітніми в українських губерніях Російської імперії; показано еволюційні зміни та регіональні особливості діяльності як загальнодержавних, так і місцевих інституцій, доброчинних товариств і організацій у сфері допомоги дітям; проаналізовано діяльність опікунсько-виправних закладів для неповнолітніх правопорушників і показано роль громадськості в їх організації. Розкрито основні напрями й форми медичної та профілактичної опіки та допомоги хворим дітям; показано роль окремих приватних осіб у створенні закладів опіки над дітьми, виділено мотиви їхньої доброчинної діяльності; проаналізовано внесок земств і органів міського самоврядування в організацію опіки над сиротами та підкидьками; охарактеризовано форми церковної та монастирської опіки над сиротами; розглянуто структуру, завдання й функції спеціальних державних комітетів та громадських організацій піклування про сиріт, дітей воїнів російсько-японської війни, дітей-біженців Першої світової війни. Введено до наукового обігу нові архівні документи.
Ключові слова
байстрюк, дитячий заклад опіки, дитина, доброчинна діяльність, земство, опіка, опікунство, патронат, піклування, Приказ громадської опіки, сирота, соціальна установа для дітей, суспільна опіка, Україна, ясла, foundling, childcare institution, child, charity, zemstvo, care, guardianship, patronage, custody, Department of Public Care, orphan, social institution for children, public care, Ukraine, nursery, подкидыш, детское заведение призрения, ребенок, благотворительная деятельность, земство, опека, попечение, призрение, Приказ общественного призрения, сирота, социальное учреждение для детей, общественное призрение, Украина, ясли
Бібліографічний опис
Кравченко О. В. Опіка над дітьми на українських землях у складі Російської імперії наприкінці XVIII – на початку ХХ ст. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України (історичні науки). – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, Харків, 2019.