Текст німецькомовної максими: когнітивно-дискурсивні аспекти (дисертація)
Вантажиться...
Дата
2017-09-11
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 «Германські мови». – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна МОН України, Харків, 2017.
Дисертацію присвячено опису когнітивних та дискурсивних характеристик тексту німецькомовної максими в релігійному та публіцистичному дискурсах. Об'єктом дослідження є текст німецькомовної максими – стислого вислову узагальнюючого характеру, суб’єктивного загального життєвого правила, принципу, котрий експлікує моральні настанови, норму поведінки людини в соціумі. Вивчення німецькомовної максими потребує детального опису її когнітивних та дискурсивних характеристик, що є предметом дослідження.
На першому етапі дослідження було описано мовні та мовленнєві характеристики максими. Підбір емпіричного матеріалу на підґрунті використаного в дослідженні когнітивно-дискурсивного напряму слугували другим етапом роботи, так само як надання характеристики релігійного та публіцистичного дискурсу як середовища актуалізації об’єкту дослідження. На третьому етапі було з’ясовано регулятивний потенціал німецькомовної максими. Її зміст апелює до певних правил, що продукують у свідомості індивіда/соціуму певний еталон поведінки. Четвертий присвячено встановленню та опису дискурсивних стратегій і тактик, засобом реалізації яких виступає німецькомовна максима.
За формально-структурними характеристиками текст максими – це текст малої форми, де ключовим є поняття інформативності та регулятивності. Релевантними для максими є також інтертекстуальність, прагматична функціональність, формальна та семантична самодостатність, завершеність. Текст німецькомовної максими розглядається як одиниця фразеологічного або пареміологічного фонду в залежності від генезису максими. Текст максими, авторство якої відомо, ідентифікуємо як ептонім – вираз з печаткою автора, що здатний до подальших дериваційних процесів. Текст максими, автором якої є національно-мовний колектив, є паремією. Максима, будучи закріпленою в узусі, має властивість включатися в тексти більшого обсягу і бути таким чином інтертекстуальним елементом, включатися у більш широкий контекст. Текст максими є прецедентним, оскільки вона формує у представника відповідної лінгвокультури певний концепт та зберігається у свідомості.
Однією з найважливіших диференційних рис максими є її нормативно-моралістична складова, оскільки моральні норми є ціннісними пріоритетами в лінгвокультурі. Ця риса не є властивою для споріднених з максимою одиниць, а саме: афоризмів, сентенцій, гром, хрій, апофегм, велеризмів тощо. Ці споріднені одиниці мають певні схожі риси з максимою (перш за все структурного характеру). Визначено диференційні риси максими в порівнянні з цими текстами.
В результаті розгляду максими в динаміці, встановлено, що вона має низку когнітивно-комунікативних властивостей, вона є відомою для представників німецької лінгвокультури, апелює до соціально-культурних цінностей та норм національно-мовного колективу; максима містить інтенцію, може впливати на свідомість людини, регулює її поведінку та спонукає до дотримання певних правил.
Реалізація максими в релігійному та публіцистичному дискурсі формує фрагмент дискурсу, який демонструє інтертекстуальні зв’язки, а також спрямований на досягнення регулятивного ефекту. В релігійному дискурсі було зафіксовано лише актуалізацію максим, джерелами яких є Біблія та інші релігійні тексти. Проповідь як провідний жанр релігійного дискурсу характеризується дидактичністю і широкими можливостями впливу на адресата, сприяє формуванню моральних норм. Публіцистичний дискурс, поєднуючи різні види і форми друкованих і радіо-телевізійних засобів масової інформації, здійснює вплив на адресата завдяки реалізованої зокрема максимою експресивності. Німецькомовна максима слугує у цьому типі дискурсу атракцією для адресата, викликає у реципієнта відповідне ставлення, формує його думку, звертаючись до світогляду відомої особистості.
Німецькомовна максима несе в собі експліцитну чи імпліцитну форму настанови, вона констатує еталон поведінки людини в суспільстві, містить вербальне втілення елементів культури. Зафіксовані у свідомості цінності, принципи, уявлення про всесвіт та індивіда в ньому, формують лінгвокультурний концепт. Мегаконцепт ПРАВИЛО ПОВЕДІНКИ, сформований із визначення максими, є сукупністю норм, яких індивід має дотримуватись, та підпорядковані йому (найбільш часто актуалізовані) мікроконцепти ВІРА, ПОРЯДОК, ЛЮБОВ, ОБОВ'ЯЗОК, ПОКАЯННЯ, СКРОМНІСТЬ, ТОЛЕРАНТНІСТЬ, СПРАВЕДЛИВІСТЬ формують концептосферу німецькомовного соціуму, вербалізовану німецькомовною максимою. Використовуючи аналіз словникових діфініцій і компонентний аналіз було виокремлено семи/ознаки, котрі німецькомовна максима вербалізує.
Для концепту ВІРА такими семами/ознаками є: <надія/сподівання>, <релігія/конфесія/релігійність/стан релігійності>, <впевненості/ точки зору>, <довіра>.
Будучи головним концептом німецькомовної лінгвокультури, концепт ПОРЯДОК містить такі групи сем/ознак, де максима вербалізує кожну, а саме: <дисципліна>, <розпланований хід подій>, <певна послідовність>, <наявність системи та структури>, <точність та правильність>.
Семантичний простір номінацій концепту ЛЮБОВ представлено такими зафіксованими у максимі семами/ознаками як: <прихильність>, <милосердя>, <зв'язок між людьми>, <емоція>, <відвертість / щирість>.
ОБОВ'ЯЗОК як один з провідних концептів німецької лінгвокультури, що характеризується особливим ставленням людини до свого внутрішнього і зовнішнього обов’язку, представлений наступними різновидами номінацій концепту: <завдання>, <виконання>, <(внутрішня) необхідність>, <вимога / примус>, <місія>.
Конфігурація семантичного простору номінацій концепту ПОКАЯННЯ свідчить про реалізацію максимою лише двох його ознак <намагання> та <рівновага / відшкодування>.
Для концепту СКРОМНІСТЬ релевантними є такі семи / ознаки: <модус поведінки>, <невибагливість>, <самозречення>, <стриманість>, <унормованість>.
Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ, вербалізований максимою, актуалізує номінаціями такі семи / ознаки: <терпимість / стерпність / терпіння>, <обережність / обачливість / мірність>, <(акт) помилування / милість>, <вибачливість / поблажливість / ліберальність>, <м'якість>, <шляхетність / великодушність>, <свободомислення>, <увага>.
Семи / ознаки <юстиція>, <об’єктивність>, <рівномірність розподілу> та <правомірність> конфігурують семантичний простір номінацій концепту СПРАВЕДЛИВІСТЬ.
Німецькомовна максима, що функціонує в релігійному та публіцистичному дискурсах та має стратегічну спрямованість, є засобом реалізації глобальної і локальних стратегій, мовленнєвих стратегій, а також підпорядкованих ним тактик. Німецькомовна максима складається як з одного, так і більше висловлень. Більшість тактик (у випадку, коли максима перебільшує одне висловлення) складає комбінація основної та допоміжної тактик, типовими є також сполуки основної та другорядної, основної, допоміжної та другорядної.
Німецькомовна максима, яка є простим реченням, реалізує простий мовленнєвий акт, тоді як складне речення утворює основу складних мовленнєвих актів. На базі цього твердження розподілено автономні та гібридні мовленнєві тактики, реалізовані німецькомовною максимою.
Автономні мовленнєві тактики було розподілено на прямі, де спонукання виражено експліцитно, та непрямі, де спонукання виражено імпліцитно. Переважну більшість ілюстративного матеріалу складають прямі актомовленнєві тактики, що реалізуються за допомогою наказового способу або модального дієслова. Автономні непрямі актомовленнєві тактики – непрямі прості мовленнєві акти реалізуються завдяки питанню або твердженню.
За кількістю провідних іллокуцій німецькомовна максима може реалізувати в своєму складі як один, так і декілька мовленнєвих актів. У складному мовленнєвому акті директивна настанова відіграє провідну роль. Гібридні актомовленнєві тактики, реалізовані німецькомовною максимою подані такими типами складних мовленнєвих актів як комплексні та композитні. Як для комплексних мовленнєвих актів, так і для композитних типовими є директивно-констативна, директивно-комісивна тактики.
У дослідженні виокремлено реалізовані максимою власне спонукальна мовленнєва стратегія, підсилювальна спонукальна, спонукально-аргументативно- раціональна та спонукально-аргументативно-емоційна стратегії.
Німецькомовна максима актуалізує локальну стратегію апеляції до авторитету (гіпотетично) відомої особистості та стратегію апеляції до досвіду національно-мовного колективу.
Персуазивна стратегія є глобальною стратегією німецькомовної максими у дискурсі, стратегія переконує дотримуватись певних правил поведінки. Реалізація глобальної стратегії кореспондує з актуалізацією об’єктивованих максимою концептів.
Опис
Ключові слова
концепт, когнітивно-дискурсивний підхід, максима, регулятивний потенціал, релігійний дискурс, пареміологія, публіцистичний дискурс, стратегія, тактика, текст, фразеологія