К 64.051.17 (Біологічні науки)
Постійне посилання зібрання
03.00.04 — біохімія; 03.00.08 — зоологія;
03.00.13 — фізіологія людини і тварин
Переглянути
Перегляд К 64.051.17 (Біологічні науки) за Ключові слова "antioxidant system"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Дослідження механізмів «відновлення» певних біохімічних показників біологічно активними сполуками після дії токсичних доз іонів міді(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019) Мохаммад Моршед Айед Алсардіа; Мохаммад Моршед Айед Алсардиа; Mohammad Morshed Ayed AlsardiaВ роботі досліджували механізми прояву окисного стресу у тварин на тлі інтоксикації іонами міді після багатократного послідовного впливу сірчанокислої міді в дозі 1 мкг / 100 г маси тіла. Було показано, що багаторазове послідовне введення сірчанокислої міді з інтервалом між введенням 48 годин у дозі 1 мг / 100 г маси тіла, яка становила 30 % від летальної дози, супроводжувалося втратою маси тіла, зниженням температури тіла на 0,5 ± 1 0С і зниженням працездатності. У цих тварин вміст гідроперекисів ліпідів як в мітохондріях печінки, так і сироватці крові був збільшений порівняно з контролем на 45-90 %. При цьому активність глутатіонпероксидази як в мітохондріях і мікросомах печінки, так і сироватці була зменшена на 35-40 %. Активність γ-глутамілтрансферази була збільшена на 263 % порівняно з контролем. Разом з тим, такі показники активності печінки, як активність аланінамінотрансферази і аспартатамінотрансферази залишалися в межах контрольних значень. Незмінним у тварин після інтоксикації сірчанокислою міддю залишався і вміст триацилгліцеридів, креатину й альбуміну. Ці результати дозволяють стверджувати, що після триразового введення експериментальним тваринам сірчанокислої міді мала місце початкова стадія розвитку фіброзу печінки, і на початкових стадіях змінювалися, насамперед, показники про-антиоксидантної системи та активність ГГТ. В работе исследовали механизмы проявления окислительного стресса у животных на фоне интоксикации ионами меди после многократного последовательного воздействия сернокислой меди в дозе 1 мкг / 100 г массы тела. Было показано, что многократное последовательное введение сернокислой меди с интервалом между введением 48 часов в дозе 1 мг / 100 г массы тела, которая составляла 30 % от летальной дозы, сопровождалось потерей массы тела, снижением температуры тела на 0,5 ± 1 0С и снижением работоспособности. У этих животных содержание гидроперекисей липидов как в митохондриях печени, так и в сыворотке крови, был увеличен по сравнению с контролем на 45-90 %. При этом. активность глутатионпероксидазы как в митохондриях и микросомах печени, так и в сыворотке, была уменьшена на 35-40 %. Активность γ-глутамилтрансферазы была увеличена на 263 % по сравнению с контролем. Вместе с тем, такие показатели активности печени, как активность аланинаминотрансферазы и аспартатаминотрансферазы, оставались в пределах контрольных значений. Неизменным у животных после интоксикации сернокислой медью оставалось и содержание триацилглицеридов, креатина и альбумина. Эти результаты позволяют утверждать, что после трехкратного ввода экспериментальным животным сернокислой меди имело место начальная стадия развития фиброза печени, и на начальных стадиях менялись, прежде всего, показатели про-антиоксидантной системы и активность ГГТ.